Прощай, ми не зустрінемося більше. Ти говорив, та міг робити це щиріше. Хіба так важко було промовчати Й побачити, що не можу вже страждати? Я плакала, молила про пощаду, А ти дивився в очі і все рівно зрадив. Я так кохала сильно, до нестями, А ти у серці моїм залишив лиш шрами. Хіба кохав, якщо дозволив собі зраду? Не бійся, я не пропаду, без руки твоєї не впаду. Я вже навіть забула, як ти цілував І що тоді на вухо мені ти прошептав... Це, можливо, неправда і в серці залишився біль, Що ти мене зрадив, що ти вже навіки не мій. Кохала, терпіла і все пробачала. Та, як виявилося, про тебе нічого не знала. А зараз пишу про все, що наболіло І жалкую, що колись навесні тебе я зустріла.
Оценка материала: 4 Кол-во оценок: 2 Общий рейтинг: 4
Прямая ссылка на произведение:
BB-Код:
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
