Стихотворение: Розмова

Дивак спитав мене, чи є кохання?
Я відповів йому напевно є
Бо сам не знав що це страждання
Це почуття мені чуже
Воно можливо все таки існує
Але не в нашому житті
Чому мене ніхто не чує
Це почуття давно в землі
Зарите вже давно і назавжди
На глибині, що людям не досяжна
Візьми мене і проведи
Туди де сховане кохання
Якщо найдеш ти шлях, то ти скажи
Я з радістю подивлюсь на кохання
Як ти будеш кохати
І зможиш ти серцями, здійснити обєднання
Давай доводь, щоб я тобі повірив
Давай показуй ти своє закохане життя,
Воно для мене наче вирій
Таке далеке і погасле почуття
* * *
Ти кохання, не зможиш сприйняти
Його ніжність і дійсну красу
Ти безчуствиний камений янгол
Не зустрінеш кохану весна
Ти вмієш постійно лиш думать
Про щось, що для тебе цікаво
Я розумію що ти зовсім не дурень
Але переконати тебе буде важко
Що кохання дійсно існує
І насправді воно є у тобі
Ти мене просто не чуєш
Бо знаходися ти в забуті...