І ось я вернувся До рідного краю До рідної хати, що сумом страждає До теї хатини З якої, остались, лиш тільки руїни В якій не почую, Я голос дитини Той радісний голос, дитинства мого Як жалко мені, що воно, вже пройшло Не верниться більше, на крилах надії На землю Подільську, у Вінницький край У Батьківську хату В якій хоч би серце спочило. Та що ти вже зробиш , немає хатини, А тільки лиш вишня, стоїть біля тина Осталась самотня із мого дитинства Що повнить мене, як ріс і плекався У рідному краю, на щедрій Хмільницькій землі. Обніму я вишню, в дитинство полину Хай серце спочине, і душа на хвилину, Згадає щасливе дитинство моє У ріднім селі В Остріжку, в батьківщині мої З якої візьму, я грудку землі Заховаю глибоко в свої я душі Щоб завжди у серці раділо Дитинство верталось у мріях На крилах пташиних дитинства мого...
Оценка материала: 12 Кол-во оценок: 6 Общий рейтинг: 12
Прямая ссылка на произведение:
BB-Код:
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
