Стихотворение: Надія

Коханий краю, рідно Україно!
Що сталося з тобою та людьми?
Хто придушив такі сором'язливі,
Такі чарівні подихи твої?

Я бачу ненько, тобі тяжко,
Невже кінець, зітхаєш ти.
Знесилені від зради очі
Вже не підносиш до гори.

Тебе руйнують рідні діти,
Грабують нищать все святе.
Ти виростила паразитів –
Для них багатство над усе.

Вони не мріють на світанках,
Не бачать рідної краси.
Для них хвилююче у банках,
Для них важніше папери.

Вони не гідні цій країни,
Не варті жодного зерня.
Я вірю в мою Україну –
Бо серце в молоді пала!!