Ці кілька куцих днів злились у Вічність, Допоки ми були самотніми без нас. І зустріч наша – справжня дивовижність! Від неї ж починає битись час! Я пізнаю тебе у кожнім кроці, Гадаю у захмарених очах: Чи не стомилась ти чекати досі Мене із зради по чужих світах? Я бачу всі дощі твої і роси, Як власну тугу, як свою печаль… До тебе я у снах верталась боса, Щоби залікувати в серці жаль. Бо тільки лиш з тобою сонце ближче, З тобою благодатна кожна днина! І нам розлука – наче попелище, Бо ми одного серця половини.
Оценка материала: 10 Кол-во оценок: 5 Общий рейтинг: 10
Прямая ссылка на произведение:
BB-Код:
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
