Бути тобі не аби кимось - Врізатись в пам’ять і прорости, парости простягнути… «прости»! Закупорить вени бездонні згадкою, солодкою мукою влитись в долоні – «Я вдома, нарешті, вдома!»… Все так змішалось і я сміялась, і проклинала, бо смакувала Свободу… З тобою тільки… Не відпускала, Тримаю міцно я досі пам’ять І час не спалить мою скорботу – бо це не гріх – хотіти бути тобі не аби кимось.
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
