Закинутий будинок - немов душа моя стоїть Мене не гріє місяць,а гріє дивна дика хіть… А час-пісок будує храми Все зводить спалені мости Лиш тихий відблисток весни. Самотність тихо промуркоче,про те чого вона так хоче… Як кицька ,ніч,присяде поруч На тому все самотньому стільці… І стисне біль мою, в руці. Розтане день,з приходом ночі Журливо ясен зазирне До мене в душу,і піде… Шукати долю,може щастя На тих картинках на стіні Які були колись мої… Я не згадаю,не помрію Про пишні замки на піску Повір,ти мій коханий До тебе більше не прийду… А ти пройдеш і не поглянеш На мій будинок-душу ту Відлинеш тихо у пітьму. 14.08.2010
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
