Стихотворение: Чи просто зливи - 2

Вiрш моєї улюбленої вчительки, критика, i просто надзвичайної людини, яка повернула мене одного разу в свiт поезiї.
========
I вимиється твердь земна дощем,
з-пiд нiг
в коротку мить
мiж «до» i «пiсля»
.
Чого ти ждеш -
прокльонiв
чи прощень?
.
Непевнiсть незворотнiстю
зависла
.
I де тепер опору вiднайти -
в корiннi
в кам'яних одвiчних брилах?
.
Все надто просто -
Твоя сила -
Ти!
Безсилля -
коли сам собi не милий
.
Роби по вiрi...
У майбутнє крок,
вже не один
по слизкостi подужав
Зумiв пройти,
(нехай до нитки змок,
та не лежав обличчям у
калюжах)
..
Чого Ти ждеш -
визнання чи ганьби?
Твоя непевнiсть -
мрячка попiдтинню...
.
.
Ти не шукай причини у
«якби»
Iди у дощ
усмiхненно
й
дитинно...
..
..
© Оленка Бараненко. 7. 08. 2010 р1