Дід та баба разом вік провікували, Все життя обоє тяжко працювали. З ранку і до ночі день у день в роботі, Будували хату, порпались в городі. Молодість майнула - ні вдягти, ні з'їсти, І життя минуло - ніколи й присісти... А тепер хворіють - чи кому хто нужен? Діточок немає - от вони і тужать. Що була би поміч, що були б зігріті, І яке то щастя - якби були діти. А сусідка каже - за поміч не знаю, А тянули б гроші без кінця і краю. Людям заплатити - то люди поможуть, А коли є діти - ні діла, ні грошей.
Оценка материала: 10 Кол-во оценок: 5 Общий рейтинг: 10
Прямая ссылка на произведение:
BB-Код:
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
