Колись давно жила дівчина, Що аж очей не відірвеш: Вуста у неї мов калина... А очі!Тільки но зирнеш- Так ти і згинеш, Мов у криниці... Такі вони ясні і щирі... Неначе з чистої водиці, Блакитні,ні блакитно-сірі... Її обличчя,мов від Бога, Неначе Бог намалював, Мабудь,щасливий той небога, Який цю щічку цілував. Дивилась поглядом надії, Та довго погляд свій тримала... Ой! які,довгі вії, Вона від матері дістала... Дві гарно ізогнуті брівки, Залишилися ій від неньки, Знайдіть таку у світі дівку, Таку мальовану,гарненьку... Ії чорнявеньке волосся, Немов зорана нива, Немов та нива без колосся... Чорнява та вродлива. Така колись була дівчина, Квітуюча,весела... А чим не наша вам Вкраїна, Її міста та села. Але чому,чому з роками, Все гине та краіна?... Адже жити має віками... Як день живе людина.
Оценка материала: 12 Кол-во оценок: 6 Общий рейтинг: 12
Прямая ссылка на произведение:
BB-Код:
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
