Стихотворение: Диво Душа

Вмита дощем, оповита небесними хмарами,
Світом блукала усіми забута Душа.
Наче у сні , зачарована темними чарами,
щастя шукала , не маючи ані гроша.
Вірила в диво, лікуючи словом й обіймами,
тих, хто лишив до безодні один лише крок.
Та наділяла чудними, прозорими крилами.
душі людей, що згасали
Від важких думок .
Та не корилась Душа, не боялася осуду.
Не помічала ні сміху, ні поглядів злих.
Щиро раділа, коли натомившись від клопоту,
Бачила віру у Світі сердець кам'яних....