[Стать автором сейчас!]
Категория: Мистика и фантастика

Стихотворение: Безіменний №1

Содержание:

Стежина чиста, що веде до світла
Я пам'ятаю її, роси на ногах,
Туман в саду, і яблуня тут біла,
Вона є символом добра в моїх очах.

Чогось так тихо, так неспішно плине вітер
Нема ні зойкання пташок, ні рохкання лисиці.
Неначе світ скоропостижно вимер -
Й Бог душі поскладав на білії полиці.

"Чого ж то я тоді стою тут серед лісу?"
"Чи мо не заслужив піти у дім святих?"
Я на хвилинку лиш притих.
А перед мною була піднята завіса.

Переді мною чорт із пекла об'явився,
В подобі звіра хижого він мчав мені у очі.
Лиш мить я з острахом на нього задивився,
До того як побачив ікла вовчі.

Ступивши з переляку крок убік,
Почувши чорта крик, мов оглашенний
Схопив його і з ним у пекло втік:
Incendemus, diabolus inferno.



Просмотров: 72

[Поднять произведение в списке!]

Добавил: riko747 (Виталий)
Проверка на плагиат: Google Yandex
[Другие стихотворения автора]
Опубликован: 31.05.2016 / 12:00:23
Сборник: Путь Безымянного
Голосовали: Актиния, Украинцев, ODIN1

Для расширенных возможностей, вам необходимо: [зарегистрироваться]
Если вы уже зарегистрированы, то пройдите [авторизацию]

Обсудить работу (2)

Оценка материала: 6
Кол-во оценок: 3
Общий рейтинг: 6

Прямая ссылка на произведение:

BB-Код:

* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
На главную
Сейчас на сайте: 23
© MuZa.NaMe
waplog
[22 / 0.0366 сек]