Стихотворение: Безіменний №97

Содержание:

Ні світ ні зоря,
Як ще думи світають
Скажи мені, друже:
Я йду, чи блукаю?

В туманнім степу останні роки доживаю.

Перед собою бачу фрагменти події,
Де всі вже завмерли мов з камню скульптури.
Ні в одних очах я не бачу надії,
Лиш горе, страх й душевні тортури.

Не жевріють тут сталеві котли
Та й грішники від батогів не палають.
Нема тут нікого, лиш ми та цей світ,
Однак і у тиші в стражданнях вмирають,

А я все блукаю й не можу злягти.

Просмотров: 211

[Поднять произведение в списке!]

Добавил: riko747 (Виталий)
Проверка на плагиат: Google Yandex
[Другие стихотворения автора]
Опубликован: 31.05.2016 / 11:57:04
Сборник: Путь Безымянного
Голосовали: Украинцев, ODIN1

Для расширенных возможностей, вам необходимо: [зарегистрироваться]
Если вы уже зарегистрированы, то пройдите [авторизацию]

Обсудить работу (0)

Оценка материала: 4
Кол-во оценок: 2
Общий рейтинг: 4

Прямая ссылка на произведение:

BB-Код:

* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.