Стихотворение: Сьогодні побувала у шпиталі...

Сьогоднi побувала у шпиталi
/Я вже сюди приходила не раз/.
Скажiть менi, ви тих бійців питали,
Чи хоче xтocь вiддать життя за нас?

Дивились в очi матерi солдата,
Що на візку, скалiчений, без нiг?
А нас, таких щасливих, так багато,
Але нiхто, нiчим не допомiг...

I стало сумно, муторно і прикро,
Місцями гірко, до кривавих сліз,
Неначе хтось душі частину викрав
I зeрнa смутку понасiяв скрізь...

Так важко подолати дикий вiдчай —
Мов серце хтось назовнi розгорнув.
Були б такi обставини зазвичай —
Нiхто б на це уваги не звернув...

I намагаюсь /дуже наболiло/
Піти назустрiч тим, хто перемiг,
Допомогти думками, словом, дiлом,
Та й просто помолитися за них,

Бо тi бйцi моє життя пильнують,
Щоб я i не побачила вiйни.
Коли бiда — поняття не iснують
«Чужi» брати, «чужi» батьки й сини...