Чорним полем серця ходить сум, по слідах що стали знов прозорі... Ти кохання підняла на глум і за ним сьогодні плачуть зорі. Ринви зморшок підпирає біль, (недієвий тут закон науки), бо і в найлютішу заметіль, так іще незатерпали руки. Догоряє день в багатті мрій... Нерви, наче після вітру лози, відчуваю, за розп'яттям вій, за хвилину здетонують сльози!
Оценка материала: 6 Кол-во оценок: 3 Общий рейтинг: 6
Прямая ссылка на произведение:
BB-Код:
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
