Стихотворение: Вишня

Мати вишню посадила
Коли сина народила
Сльози радості текли
І вишню полили
Син навчився ходити
Вишня почала родити
Син підростав
Вишню поливав
До ягід привикав
І кожному в селі давав
Та раптом прийшла біда
Ця Російська весна
Нашу кров пролила вона
Кров річкою текла
До вишні дотекла
І вишня не зацвіла
А мати - хіба винувата мати
Що вчила сина малювати
Вишню поливати
В полі працювати
Але не вчила воювати
А син - хіба винуватий він
Що в дома не всидів
На війну побіг
Воювати він не вмів
І до війни не добіг
Як від війни він зліг
Його солдати привезли
Вони його й захоронили
Плаче стара мати
Над могилою лежить
Нічого не може вже зробить
Тільки й плаче бідна мати
Сльози річкою текли
І до вишні дотекли
Вишня перестала засихати
Почала листя розпускати
Так зраділа стара мати
Що стала молодою мати
Може весною вишня зацвіте
І вона ягоди синові віднесе
Хай сльози радості тепер течуть
Вишню тепер вони зальють
Російську весну проженуть
Хай прийде та весна
Яка завжди була
І мати молода
Усі ягоди сину віднесе
Їй неможна тепер старіти
Потрібно тільки молодіти
Тепер її кожний рік
Ягоди синові носити
І щоб сльози радості текли
І вишню знову полили