В літню спеку дерева Водять з нею танок, А усмихнені квіти Їй сплітають вінок. А вона відкриває Вікна-очі у даль. В них і радість нуртує, І легенька печаль. Очі ці в моїм серці Із дитинства зорять. Мої прагнення-мрії До них птахом летять. Наче хмарки у небі, Плинуть й плинуть літа, Та незмінна для мене Ця обитель свята. До батьківської хати Із житейських доріг Йтиму завше,щоб стати На родинний поріг.
Оценка материала: 6 Кол-во оценок: 3 Общий рейтинг: 6
Прямая ссылка на произведение:
BB-Код:
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
