Навіщо кохання, слова, поцілунки, Ночі безсонні, квіти, дарунки? Навіщо кохати, не знати, ким жити, без міри страждати, життя не любити? Чому, коли любиш, взаємність не жди? Себе ти погубиш, зметеш всі сліди. Сліди-то є памьять. Їх не зітреш. Але ж... Це кохання... Його ти не вбьєш. Тебе я кохаю, тобою живу. Я знаю, це смішно, але ж... Я люблю! Від тебе чекати взаємність не буду, можливо, колись тебе я забуду. Це дуже непросто, повір, я це знаю, як своє життя, я тебе памятаю.
Оценка материала: 12 Кол-во оценок: 6 Общий рейтинг: 12
Прямая ссылка на произведение:
BB-Код:
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
