Стихотворение: Старіння

Содержание:

Свій вільний час віддав я самоті
Вже не шукаю в звабах хибних втіхи,
Хоч і не маю тануть на меті
Бурулькою приречено зі стріхи.

Свій нУдний сум віддав я самоті.
Хоч як без нього втрапити до раю?
Та чи ввійду в пенати ті святі
Коли гріха земного не пізнаю?

Свою весну віддав я самоті,
А літо проміняв на пляшку спирту
Тому п'янкі ті роки золоті
Тому так жаль ту молодість пропиту.

Ще не фарбує скроні злий мороз,
А вже в думках життя апофеоз.

Просмотров: 377

[Поднять произведение в списке!]

Добавил: Firefly (Sergei)
Проверка на плагиат: Google Yandex
[Другие стихотворения автора]
Опубликован: 09.03.2012 / 19:19:41

Голосовали: ODIN1, Lina, Аля Поцелуева, Хельга, ViGNER... [все]

Для расширенных возможностей, вам необходимо: [зарегистрироваться]
Если вы уже зарегистрированы, то пройдите [авторизацию]

Обсудить работу (10)

Оценка материала: 18
Кол-во оценок: 9
Рейтинг материала: 15
Подано голосов: 5
Общий рейтинг: 33

Прямая ссылка на произведение:

BB-Код:

* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.