Стихотворение: Зима, - моя ти чарівниця...

Зима, зима... - ця снігова принцеса
Прийшла до нас, і холод нам принесла
Прийшла вона, вся біла і пухнаста,
І через неї в мене, шапка вже вухаста.

Такий холодний вітер дме надворі
І обморожує він щоки всім, до болі...
"Поганий вітер", - ні, він робить добру справу, -
Вдягає він усе навкруг, у снігову оправу

Вдягає він поля, лани пшеничні,
Так робить він умови їм тепличні...
Щоб їх мороз не зачепив, не знищив,
"Мороз поганець" - ні, він це по звичці...

Він також справи добрі робить, хоч й не завжди...
Він заморожує ставки, - "чим це корисно скажеш?"
- А їздять діти на льоду, товстому та міцному,
І завжди радісні вертаються вони додому

Мороз підтримує прекрасний покрив сніговий,
Він у зими, - неначе вартовий.
Бо ж без морозу сніг розтане, -
А вже без снігу... - і зими не стане...

Отож зима, - це сніг, мороз і вітер,
Було це так, і є, і це навіки
Зима, зима, - стихій прекрасне поєднання
І лиш зима, виконує усі бажання...