Осінь... Несумістність фарб І вільне падіння пензлів В обпікаючу безодню думок, Роблять моє надвечір'я втомленим і безкрилим. А може це й добре? Бо полохливим зіркам Що стережуть мою стежку до тебе Набридло зітхати на підвіконні. Набридло щастю Стоячи на межі шибок Зазирати в майбутнє, Удаючи показну байдужість. Власне ось тому На сьомій сходинці сумнівів Відштовхнувшись від досконалості світу Я рішуче і блискавично Постукаю до тебе у серце... Дозволь мені увійти!
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
