Стихотворение: Нещасливе кохання

Жили, кохали і раділи
Не знали зради ми повік
Тебе любив у свої мрії,
А ти у відповідь мене
Усе у нас було чудово
Ми брали насолоду від життя
Жили для себе і для Бога,
Але чому твоє скінчилося життя
Життя яке лиш начало радіти
Красі чудовій на землі,
Але життя, хтось відібрав у тебе
Таке ще юне й молоде
В якому я був поруч
Тебе підтримував завжди
Кохав і мріяв про весіля
Про щастя наше молоде
Яке б могло, у нас с тобою бути,
Але як кажуть , не судьба
Напевно Бог тобі назначив
Прожити молоде життя
Ми були із тобою разом
Кохали один-одного не мало літ
Ще з класу пятого, навчилися цінити
Своє кохання на оцій землі
Я згадую оті прогулки
Під небом зоряним, сумним
Коли держав тебе за руки
І цілував устами, я твої уста
Мені тоді, було так добре
Що зразу забував про все
Про школу, про батьків, про друзів
Бо серце, для тебе лиш живе

Чому одразу не сказала про хворобу
Чому ти мучила мене
А лиш в останю мить
Почув я про хворобу
Про той діагноз : Рак
То серце облилося кровю
Крізь сльози бачив мрак
Той мрак, без віри і надії
А лиш з коханням у серцях
Бо врач сказав нема надії
Врятувати молоде , невинеє життя
В остані дні сидів стобою поруч
Дивився на твоє лице
Я свідком був
Тяжкої лейкімій
Як вяла ти від хімо-терапій
Як важко було там мені
Коли взяла мене за руку
Сказала тихо : не пущу,
Кохання наше буде вічне
А я у відповідь сказав
Не йди прошу
Бо я без тебе, також не живу
Як ти умреш, то я умру
А ти мені : коханий не хвилюйся,
До тебе я іще прийду
І тут почувся стук у двері
Зайшли твої батьки
Сказали йди до дому
Іди поспи
А ми із нею будим поруч.
Коли прощався я із нею
Неначе у останій раз
І стиснув сильно руку
А в неї сльози на очах
І просить йди
Мене не муч
Я більше так не можу
Дивитись, як страждаїш ти
Коли на ранок, пролунав звінок
І від батьків твоїх почув
Що все, немає більше нашої доньки
У той момент
Я впав неначе в транс
Ходив як зомбі,
Існував не жив
Хотів покінчити з життям
Но ти з'явилася мені
І знову ті слова
Що говорила у лікарні
Кохання наше буде вічне
Прийшов вже день прощання
На похорон, я твій прийшов
І що минути плакав
Питав, за що?
Мене з тобою розлучили
Питав у Бога
Чого ти так, несправедливо судиш
Якщо ти є
То разом і мене із нею забири
Мені без неї
Немає сенсу житти
Скажи мені ти Господи скажи
От що мені робити
Щоб її вернути
В кохані з нею бути,
Але усе я зрозумів
Що Бог не допоможе
Не воскресить тебе
Не створить дива
Бо несли тебе у труні
Закритій вже навіки,
А я із лютті, кинувся на ню
Старався розірвати і відкрити
Мене від тебе забирали
А я кричав, не хочу житти
Я ляжу із тобою у могилу
Кричав мене із нею закопайте,
Але мене від смерті врятували
Відвезли у лікарню
Не дали змогу, На себе, накласти руки
І там ти знов мені,
Явилася у сні
У ангельській подобі
Сказала, своїм ніжним голоском
Прощай коханий,
Тебе я відпускаю
Я насправді бачила,
Як ти мене кохав,
А зараз ти повинен житти
Радіти і когось любити
Але мене, не забувай
Десь там, в своїм ти серці
Кусочок мого заховай,
Але мене від себе,
Також відпускай
Чому у сні
Нічо не міг тобі сказати
Чому не міг
Тебе я задержати
Без тебе житти, я не зможу
А із очей летіли сльози
Неначе ішов дощ
Вони стікали на підлогу
А серце, ще сильніш кололо
Скалинкою серденька твого
Якому я дам клятву
Що буду вічно я кохати
Тебе побачу
І знов начну ридати...