Стогне душа, Але хто ж це побачить. Плаче душа І нічого не бачить. Боляче їй, Що ніхто не любить, А любов'ю своею Вона тільки губить. Тож любов свою Подарую я небу, Хай бере воно все- Більш нічого не треба. Подарую землі Краплю серця свойого, Проросте те зерно... І моя допомога Прийде в пору якраз. Я не буду більш плакать, Краще буду сміятись, І в душі проростуть Ті маленькі зернята. І любов'ю тією Наповниться серце, Воно більше не плаче, Воно тільки сміється.
Оценка материала: 18 Кол-во оценок: 9 Общий рейтинг: 18
Прямая ссылка на произведение:
BB-Код:
* BB-Код нужен для вставки ссылки в сообщении, на данное произведение: в форумах, журналах, блогах, на нашем сайте, и везде, где есть возможность вставки BB-кодов.
