Ранковий туман знехотя відпускав з своїх обіймів землю, але сонце, яке потроху сходило, підганяло молочний холоднуватий морок. Півні сповістили про початок нового дня. Ще не висохша роса від сонячних променів, охолоджувала ноги , надавала приємне почуття всьому тілу. Автобусна зупинка зустріла своєю все ще ранковою дрімотою. Потихеньку стали з’являтись подорожні до міста., кожен зі своїми турботами, стиха перемовлялися. Сонце вже височенько підбилось і гріло з ніжністю. З-за повороту вигулькнув кругленький , мов гарбуз, автобус. Впустив в себе людей і чмихнувши покинув ще тихе, заспане село…
