Сонячний промінчик застиг на шибці, милуючись собою у відзеркаленні вимитих вікон квартири… Вона завжди їх миє коли Він виходить з дому, не сказавши ні слова на прощання, після нової сварки… Ось чого вони такі чисті, завжди, вже майже пів року з їхнього знайомства… «Де Він знов?» пошепки запитує Вона себе , а у відповідь лиш пустка кімнати… Ось промінчик здригнувся і засліпив на мить Її, а потім полохливо затанцював по склу немов дражнячи… Вона поглянула вниз з вікна…а внизу…стояв Він з квітами і дзеркальцем в руках… «Вибач кохана…» А промінчик примостився у неї на щічці зігріваючи сльози що текли по обличчю… «Я більш ніколи не піду від тебе мила.»
