Заповіт Елайджі Сміта. Його поза очі називали дурилюдом та пройдисвітом. Але то, звісно, не на загал. Бо боялися. І, що найсмішніше, він теж це знав. Що так називали і що боялися, теж чудово знав. Але йому було ліньки якось на такі дрібниці реагувати. Він ще й тішився з того, що ним ледь не дітей лякали. Нехай люди кажуть, що хочуть, йому було байдуже до цього. Все одно приходитимуть і проситимуть. На колінах повзатимуть, руки цілувати намагатимуться, навіть і ноги... Фу, бридота! Він завжди гидливо кривився, коли починалася така вистава. Хоча... Чому дивуватися? Така людська природа. Захочеш жити і власне гімно жертимеш, якщо треба. Або й більше того. Жага до життя іноді творить неймовірні речі з людиною. На що тільки не здатні другий раз ці ниці створіння... Людиська, одним словом, бридкі і потворні людиська. Він не робив нічого такого, що можна було б назвати якимось дивом у візуальному розумінні. Насправді, то й непомітно для людського ока навіть все відбувлося. Якась мить, доля секунди і справу зроблено. Ніяких звуків, ніяких блискавок, диму чи інших спецефектів, які так люблять людці. Нічого. Відчував лише той, хто мав до цього пряме відношення. Зазвичай, то було двоє людей. Один - це той, хто хотів вижити будь-якою ціною. А інший... Саме та друга людина ставала невинною жертвою обставин. На жаль... І той перший про це знав. Знав і свідомо був готовий занапастити зовсім невідому йому людину. Спробую пояснити у двох словах, про що мова. Елайджа Сміт був тим, хто міг одним помахом руки, хоча насправді і цього йому непотрібно було робити, то чиста театральщина, перемістити вашу свідомість, скажімо так, з одного вмістилища у інше. Простіше кажучи, це називається обмін тілами. Наприклад, ви тяжко хворієте і вам залишається якісь тижні, чи й того менше, лічені дні, до зустрічі з тією не надто приємною мадам у чорному каптурі з щербатою косою у кістлявій руці. Але у вас є купа грошей. Ці гроші не можуть врятувати вас від неминучої смерті, бо хвороба невиліковна. А він, Елайджа Сміт, може. То чому б не скористатися його послугами? Певна річ, що далеко не кожен має таку можливість. По-перше, це коштує зовсім не дешево. По-друге, сам Елайджа вирішує, братися йому за роботу або залишити все, як є. А по-третє... Еммм... Як би це правильно пояснити, ще треба знайти підходяще вмістилище, розумієте? Це, як... Як група крові. Чи, ні, не так. Знаєте, коли шукають потрібного донора для пересадки органів? От! Саме так. Ну,
