правильно. Але, що поробиш... Смачно ж було, так?! Дуже смачно! І Мао Лінь голосно розреготався. А поки він сміявся, Дік все ще намагався звільнити руки. Та марно. Нарешті китаєць заспокоївся. Він бризкнув з голки рідиною, котра була у шприці, і підійшов до Діка майже впритул. - Добре, Діку, бувай... Можливо ми ще побачимося. А можливо й ні... Що вірогідніше, звісно. Ти зараз просто заснеш, не бійся. І не сіпайся, будь ласка, бо тоді буде боляче. Ще голка зламається, мороки додасться... Тихенько сиди і все. - Божевільні... Ви всі тут божевільні! - Так, Діку, саме так... Солодких снів! І високий китаєць на ім'я Мао Лінь, бридко посміхаючись, засадив голку у шию детектива Діка Брекстона. За кілька секунд у того перед очима все попливло, замелькали кольорові кільця, замиготіли якісь яскраві зірочки, ніби різдвяні гірлянди, ще за декілька секунд він провалився у чорну безодню наркотичного сну і вже не чув, як Розалін з Віллі підкотили стару, роздовбану лікарняну каталку. Кінець.
