Валєра. Це я його назвав Валєрою. Не знаю, чому так. Само якось придумалося. І одразу прилипло. Валєра і все. Але спочатку він не мав імені. Та і з'явився цей маленький, восьмилапий гість зненацька. Прийшов невідомо звідки і вирішив, що буде жити у моїй кімнаті, у кутку над книжковою полицею. Нахаба така мала. Заплів павутиною увесь куток, всівся там і дивиться звідти усіма вісьмома очиськами. Ніби він тут хазяїн, а не я. Певна річ, що я міг просто взяти віник та викинути геть цього нахабного зайду. Але не зробив цього. Мені не шкода кутка, нехай собі живе, воно ж теж боже створіння, врешті-решт. Хоча, тут можна посперечатися, боже чи не зовсім. От ви колись бачили павучу морду у збільшеному вигляді? Ні? То якось спробуйте. Візьміть звичайну лупу, знайдіть павука і уважно роздивіться ту потвору. Одні ікла чого варті! Тобто, хеліцери. Бррр... Жах! А уявіть це пекельне створіння розміром хоча б з хом'яка. Уявили? Або з кота... Я вже не кажу, якби якесь отаке павучище вимахало розміром з теля, наприклад. Куди там тим тиграм чи левам, я вас прошу... Жодних шансів проти нього, жодних! Майже ідеальний хижак. І добре, що природа подбала про те, щоб павуки були у більшості своїй невеликими, в інакшому випадку невідомо, яким би шляхом пішла еволюція. Так от, повернемося до Валєри. Ми з ним швидко подружилися. Він тихенько ловив собі там мух, комарів та різну іншу літаючу живність. Ловив і їв, звісно. А я його просто не чіпав. Іноді ми розмовляли. Вірніше, говорив я, а Валєра лише мовчки слухав. Чи розумів він мене? Я цього не знаю напевно. Але мені хотілося думати, що розумів. Хороший співбесідник, до речі. Терплячий. Бо іноді мене просто несло. Особливо, після декількох склянок віскі. А так, як я жив сам, навіть кота не було, бо алергія на котячу шерсть, то кращого варіанту годі і шукати. Кажи, що хочеш і коли хочеш! Тебе уважно вислухають та не засудять за це. Ну... Як мінімум уголос не засудять. Були, правда, колись у мене рибки. Теж мовчазні, як і Валєра. Друзі подарували, разом з акваріумом. Не віддавати ж назад, якось би воно негарно було б. То прийшлося вчитися на акваріуміста. Перечитав купу літератури по цій темі! Передивився мільйон сайтів! Навіть у клуб їхній записався. Я і уявити не міг, що все це діло таке складне, хоча й цікаве, треба погодитися. Алк не тільки складне й цікаве, а ще й дороге! Ви колись просто зайдіть у зоомагазин та поцікавтеся цінами на рибок. Про акваріуми я мабуть промовчу. Чи ні,
