Втеча. - Джо, у мене залишилось п'ять набоїв... - А у мене лише два... - І що будемо робити, Джо? Невже це все?! - Ну, мабуть, так, друже... - Чорт... Я не думав, що все закінчиться так банально. Джо, тобі страшно? - Звісно, страшно... - І я боюся, дуже боюся. Двоє чоловіків у брудній, подертій формі вантажників з емблемою корпорації "Мікадзукі" на грудях лежали за обгорілим залізним каркасом величезного бульдозера і з острахом вдивлялися у темрямву попереду, звідки долинали неприємні, дратуючі звуки, схожі на скрежет зубів. - І звідки вони взялися, Джо?! - З-під землі... Так вважала професор Кобаяші. Мир праху її... - Джо, а ти в курсі, що ми тут залишилися лише удвох? - Звісно, Юджине... Ми удвох і сім набоїв. - А тих тварюк там десятки, якщо не сотні. - У мене виникла божевільна ідея, Джо! Нам все одно глина, а так... Юджин не закінчив фразу. Якесь чудовисько, схоже на гібрид каймана та сорокініжки, розміром з середнього собаку, вискочило з темрями і з неймовірною швидкістю застрибнуло на сталевий кістяк мертвого трактора. Юджин зреагував практично миттєво. Його автоматичний "МАК-17" тричі поспіль виплюнув сніп зеленувато-жовтого полум'я і тварюка, голосно заскавчаши, рухнула на землю. - Тепер і у мене залишилося два набої... То, як, Джо, ризикнемо? - Кажи вже швидше, Юджине, бо ще один такий сміливець і ми у дупі... - Ми давно у дупі, Джо... Отже, слухай сюди. У четвертому гаражі залишився один броньований всюдихід. - Звідки ти знаєш, Юджине?! Чоловік витяг з кишені невеличкий брелок. - Бо ключ у мене, Джо. А без нього... - Я знаю, Юджине, як працюють кодовані ключі. То чому ти досі мовчав?! - Бо я був упевнений, що ключ не працює... - Юджине, дідько тебе забирай, то ключ працює чи ні?! - Вже працює, Джо... Я випадково впав на бік і почув, як він завібрував. - Значить, нам просто потрібно пробігти десь сотню ярдів, спуститися у гараж номер чотири, завести всюдихід, доїхати на ньому до злітного майданчика, де сісти у шатл і гайнути світ за очі з цього проклятого богами пленотоїда. Я вірно тебе зрозумів? - Ну, план такий... А що? - Та так... Ти бачив, як швидко ті хижі почвари бігають? - Певна річ, що бачив, Джо... - То які шанси у нас добігти до ангару цілими і неушкодженими? Або, взагалі, живими? - Думаю, один з десяти або і менше... Але це найкращий план з усіх.
