Дослід №43. Звук, схожий на гул працюючого трансформатора, йшов ніби з темного кутка кімнати. Саме він, скоріше за все, і розбудив мене серед ночі. Я прокинувся і увімкнув світильник. Жовтувате світло нічника було надто слабким, щоб дістатися того темного кутка, звідки, на мою думку, долинав той дивний звук. Я ще не до кінця очуняв після сну і мій мозок занадто повільно реагував на все, що відбувалося довкола. І раптом щось змінилося. Я не зрозумів, що саме відбулося, але все затихло. Можливо й взагалі нічого не було і той звук мені лиш вчувався уві сні? Я хотів вже встати з ліжка і увімкнути нормальне світло, та передумав. Мабуть, то таки був сон. А сонний мозок ще й не таке може намалювати. Я ще раз уважно подивився у той темний куток. Прислухався. Тихо. Ну, все, порядок, нічого ото було панікувати. Я вимкнув світильник, вкрився ковдрою і за мить вже провалився у сон. Вдруге той звук трансформатора, який працює на повну потужність, я почув уже вдень. І не десь, а сидячи на унітазі. Пробачте вже за відвертісь. Я одразу подумав чомусь про труби. Але то були не вони. Звук точнісінько такий, як і вночі. І знову він зник. Десь за хвилину. Що це було? Слухові галюцинації? Як варіант. Але до цього я за собою такого не помічав. Якщо один раз почулося, то два рази, це вже... Та ні, це теж почулося. Дурня якась, от і все. Ще ж і туалет, а там труби, вода в них... Я намагався не перейматися цим і майже досяг мети. Під кінець дня я забув про той звук. Аж поки він знову не нагадав про себе. Втретє. І цього разу я почув той клятий трансформатор під час перегляду фільму по телевізору. Спочатку мені здалося, що то якісь перешкоди. Але коли я вимкнув телек, то... То чітко і ясно було чути, як воно гуде десь наді мною. Я повільно підняв голову і уважно подивився на стелю. Нічогісінько! А ще за мить знову запанувала тиша. Ніч я провів у номері готелю. Мені було лячно спати у своїй квартирі після цих... Цих слухових галюцинацій. Назвемо це явище так. Дві склянки віскі чудово замінили мені снодійне. Я спав, як убитий. І вранці прокинувся у гарному гуморі і з холодним розумом. Але з чітким наміром сходити до лікаря. Поки що не до психіатра, а просто перевірити слух. Я був упевнений, що зі слухом у мене все гаразд. І лікар підтвердив це, що придало мені упевненості. Але зовсім небагато. Бо тепер, коли причина не у моїх вухах, значить вона у моїй голові. Або дійсно я чув той чортів звук. Одне з двох. І ще невідомо, який з варіантів
