передбачати. І, певна річ, що в планах на день у нього такого не було. Спочатку у квартирі зникло світло. Тобто десь щось трапилося, скоріш за все, бо електрики не стало на усьому поверсі, а можливо й в цілому будинку. Чендлер жив на сімнадцятому поверсі і, як і більшість жителів цієї багатоповерхівки, користувався ліфтом. А зараз він не чув, щоб той працював. Він вийшов з квартири у коридор. І дійсно, кнопка виклику ліфту, яка зазвичай горіла блактиним світлом, не світилася. Чендлер не був надто активним членом суспільства. Він вирішив просто зачекати. Хтось же подзвонить куди треба і все полагодять. Надворі ще був день і тому хвилюватися причин не було. Він повернувся до квартири, зварив собі кави, благо, що плитка була газова, і зручно вмостився на дивані з книжкою у руках. Десь приблизно за годину він не зчувся, як заснув. Йому снилися якісь злі карлики, що повилазили з каналізаційного люка і нападали на перхожих. Потім за ними ганялася поліція. Карликів ловили у клітки для собак і чомусь відвозили до якоїсь лікарні. Дехто з тих карликів тікав і повертався назад до каналізації, а інших клали на операційні столи і проводили над ними медичні експерименти. Чендлер прокинувся і спочатку не міг зрозуміти, у чому справа. Щось було не так. Він помотав головою, яка дико тріщала від болю. Запах. Точно, то був якийсь дивний запах! Вірніше сморід, схожий на той, яким тхнуло від злих карликів з його сну. Чендлер ще був сонним і одразу не міг второпати, що так тхне деодорант, який додають до газу. Його саме для того і додають, щоб можна було зрозуміти, що десь є витік. Декілька хвилин Чендлер сидів на дивані намагаючись упорядкувати думки. І зрештою до нього дійшло. Газ! Так тхне клятий газ! Невже він забув його вимкнути, коли варив собі каву?! Та наче ж вимикав. От, зараза! Похитуючись, ніби п'яний, Чендлер доплентався до плити. Так і є! Одна горілка виявилася увімкненою, але полум'я не було. - От паскудство! Треба ж тобі такого, дідько... Так і задихнутися було недовго. Добре, що вчасно прокинувся... Чендлер закрив газ і потер сонні очі. Вони страшенно свербіли. Від запаху у квартирі реально виїдало очі. А ще розколювалася голова, хотілося блювати і свіжого повітря. Чендлер, усе так же похитуючись, підійшов до вікна і відчинив його. Правда, не одразу. У фурнітурі щось заїло і йому прийшлося докласти чималих зусиль, щоб відчинити те кляте вікно. Воно відчинялося знизу уверх, типу, одна частина підіймалася вертикально догори
