Ніколь справжнє гарне і якісне опудало, нічого у нього не виходило. Якщо добитися правильних форм йому більш-менш вдалося б, та зробити щось зі шкірою... Ось тут і починалася найголовніша проблема. Це не шкіра вовка чи ведмедя, а людська, з якою, звісно, Теренс до цього не мав жодних справ. Вона виявилася настільки ніжною і примхливою, що зберегти її у первісному стані Теренсу було не під силу. Тренуватися на трупі Ніколь таксидерміст не став. Він навідався у гості до власника поховального бюро, Самюеля Кінга, який, у свою чергу, був неабияким поціновувачем опудал. Кінг сам полюбляв полювання і замовляв декілька опудал у Теренса Джонса. Тому цей візит не виглядав надто дивно. Майстер прийшов до свого потенційного клієнта поцікавитися станом його робіт, тобто опудал. Але Теренса, певна річ, цікавило не це, а трупи. Так, саме людські трупи. За пляшкою бурбону вони мило поспілкувалися на цю тему цілий вечір і Теренс дізнався багато чого корисного. Навіть побачив, так би мовити, сам процес бальзамування. У Кінга якраз було чергове тіло, яке він готував для поховання, і він люб'язно показав Теренсу своє робоче місце. Але про шкіру інформації було замало. Звісно, він міг просто видубити її, обробити належним чином, а потім пофарбувати, та це не гарантувало успіху. Бо шкіра має властивості збігатися, як одяг після невдалого прання, втрачати еластичність і все таке інше. А ризикувати Теренс не міг. Бо підсунути халтуру Кірбі, це одразу приректи себе на смерть. З його мільйонами найняти когось, щоб відправити Теренса у компанію до Ніколь, як раз плюнути. А мільйонер вже нервував і це було помітно. До того ж, Теренс звик до того, що усі його шедеври були найвищої якості. А тут така історія. Ні, потрібно було щось вирішувати і негайно. Та і власна гідність, і величезне Его не давало Теренсу жодної можливості переступити свої ж правила. Якщо щось робиш, то роби так, щоб комар носа не підточив. А тут така невдача, провал, повне фіаско! ***** Теренс усе продумав до дрібниць. Ну, йому так здавалося. Якби майстру з виготовлення опудал ще місяць тому сказали, що він буде працювати з трупом, а потім планувати вбивство мільйонера, то Теренс, скоріше за все, обізвав би того, хто таке вигадав, ідіотом. Але таке сталося. Життя, воно часом аж надто непередбачуване. Робить такі різкі повороти, що можна миттю злетіти у кювет, навіть оком не встигнеш кліпнути. І от зараз Теренс стояв на порозі свого нового життя. Ще крок і він порине у
