слухаю. У моїй голові думки проносилися зі швидкістю блискавки. Кого ж назвати?! Дружину Еклза? Бергара? Чи Сандерса? Але ж вони мовчали, коли я їх про це запитув! Вдавали, ніби нічого про це не знають і вперше чують! - Мені дали вашу візитку... Містер Джеральд Престон, сер. Мені дав її містер Престон. Але де він її узяв, я не знаю... - Джеральд Престон? - Саме так... - Престон... Престон... Щось не пригадую такого. Але, добре, нехай так. То чим я можу бути вам корисним, містере Чемберс? - Еммм... Я знову зам'явся і не міг знайти потрібні слова. Як йому сказати?! Що я хочу чиєїсь смерті? - Мені потрібен годинник. - Добре, містере Чемберс. Годинник, так годинник. Чекаю завтра опівдні. Готель "Асторія", номер триста дев'ять. До зустрічі. - Дякую, містере Андерсен. До зустрічі! У слухавці почулися гудки. Ну, от, справу зроблено. Вірніше, тільки початок справи. Але це вже непогано і можна рухатися далі. Що з цього всього вийде я не знав, не мав ані найменшого уявлення. І, до того ж, підсвідомо сильно боявся цієї зустрічі. Звісна річ, що я міг ще відмовитись і повернути назад. Але це було не в моїй натурі. Уперед і до кінця. А там будь, що буде. Я не хотів запізнюватися на зустріч з людиною, яка робить годинники. Ще й саме ТАКІ годинники. Тому прийшов трохи завчасно. Дочекавшись дванадцятої години рівно, я постукав у двері триста дев'ятого номеру готелю "Асторія". Як не дивно, але я був спокійний, хоча за ще за хвилину до того мене теліпало, ніби в лихоманці. - Заходьте, там відчинено! - почувся з-за дверей неприємний голос Дж.Дж. Андерсена. Я набрав повні легені повітря, потім видихнув, відчинив двері і переступив поріг готельного номеру, де на мене чекав таємничий годинникар. Дж.Дж. Андерсен сидів за столом і уважно роздивлявся крізь величезну лінзу нутрощі кишенькового годинника. Чесно кажучи, я його уявляв трохи іншим. Чи, навіть, не трохи. Це був нічим непримітний чоловік невизначеного віку і середнього зросту, як можна було визначити з першого погляду. Акуратна стрижка, темне волосся, але вже трохи з сивиною на скронях, окуляри в тоненькій, позолоченій оправі на носі. Але найбільше контрастував з моїми уявленнями про цього Дж.Дж. Андерсена його одяг. Якась проста футболка і шорти трохи нижче колін. Не таким я уявляв цього загадкового годинникаря, от докорінно не таким... - Доброго дня, містере Андерсен. Я Майло Чемберс, ми
