то закономірність. І той третій раз таки відбувся. Третьою жертвою таємничого годинникаря стала Дрю Сандерс. Так, цього разу померла жінка. Дружина Артура Сандерса. І будівельна фірма, власницею якої була Дрю, відійшла за умовами заповіту її чоловіку. І, як ви вже здогадалися, Дрю Сандерс теж померла несподівано. І їй теж ексклюзивний годинник подарував чоловік. Отже, три дивні смерті, які об'єднували між собою подаровані годинники. Тепер я вже не вагався і перейшов до наступальних дій. Бо це просто ідеальний матеріал для статті. ***** Мене звати Майло Чемберс і я журналіст. Ну, не надто успішний, потрібно визнати, але час від часу мої статті все ж таки друкують у різних журналах та газетах. І вони мають успіх. А інколи і здіймають чималий резонанс у суспільстві. Іншими словами, такі цікаві випадки, як цей, то і є мій хліб. І я був майже упевнений, що стаття про вбивчі годинники заціквить газетярів і принесе мені чималенький гонорар. А раз такі справи, то потрібно швидко брати слід, як той мисливський пес, і шукати загадкового годинникаря. Бо моя інтуїція, яка зазвичай не помиляється, підказувала мені, що діло тут не тільки у самих годинниках. Знайти того, хто робив ці всі годинники, виявилося не так вже й складно. Хоча, ні дружина Еклза, ні Курт Бергер, ні Артур Сандерс мені нічого не сказали. Вони навідріз відмовились розмовляти на цю тему. Прийшлося шукати обхідні шляхи. Мені допоміг все той же Джеральд Престон, мій давній товариш. Я поділився з ним своїми здогадками. Престон мене вислухав, але віднісся до цього досить скептично. Та не відмовив, коли я попросив його дещо дізнатися про цього незвичайного годинникових справ майстра. За декілька днів я отримав від Джеральда конверт з візиткою. Візитна картка, яку прислав мені мій друг, виглядала аж занадто просто. На білому фоні чорним було написано "Дж. Дж. Андерсен". З іншого боку, вже від руки, каліграфічно, чорним чорнилом, номер телефону. Я довіряв Джеральду і не сумнівався, що це була візитівка того самого годинникаря. Тепер залишалося лиш подзвонити за вказаним номером і домовитися про зустріч з цим таємничим Дж.Дж. Андерсеном. ***** Дж.Дж. Андерсен, це, звісно ж, було не справжнє ім'я годинникаря. Він їх часто змінював. Якщо точніше, то у кожному новому місті його звали по-іншому. І затримувався він не надовго, усього на один рік, не більше. Виконував декілька замовлень і потім зникав, ніби привид. Як звали годинникаря
