Так, чую. А що трапилося?! - Ви впали. Мабуть, послизнулися. Чоловік простягнув руку. - Давайте я вам допоможу. Мінні піднялася на ноги. Шум у її голові трохи стих, але біль нікуди не зник. Вона скривилася і приклала руку до лоба. - Болить? - Дуже... - Може бути струс. Вам потрібно до лікаря. - Дякую... - Ви впораєтеся самі, міс? - Так, так, звісно. Дуже дякую за допомогу. Мінні глянула на чоловіка. Його обличчя їй здалося знайомим. Таке неприємне, але, у той же час, якесь добре чи що... "Десь я його вже бачила... Але де і коли?" - подумала Мінні, потираючи свого лоба. - Ну, тоді я пішов. Акуратніше, міс, дивіться під ноги. Гарного вечора! - Так... Так, буду намагатися, дякую. І вам гарного! Мінні спробувала усміхнутися знайомому незнайомцю, але у неї вийшла якась кумедна гримаса. Чоловік пішов у своїх справах, а Мінні поправила пальто і роззирнулася. Де ж той клятий маркет? Племіннику потрібно купити подарунок же! Та і сестрі. Точно, PlayStation! А сестрі светр, вона його вподобала минулого разу, як ходили з нею по крамницях. Мінні подивилася на годинник. Ще є трохи часу. Вона вкотре оглянула навколишні будівлі і пішла по тротуару, тепер вже пильно дивлячись під ноги. Кінець.
