Бар загублених душ. У цьому барі завжди було багато люду. Різного. Від респектабельних банкірів, бізнесменів і вишуканих леді до найбідніших безхатченків у дранті та низькопробних повій. Тут не дивилися на статус, на бренд костюму чи на кількість нулів у банківському рахунку, бо немає різниці, хто ти є, коли вже потрапив до цього закладу. За барною стійкою беззміно стояв похмурий бармен незрозумілого віку. Він завжди був безпристрасний, помірно ввічливий і ніколи нікому не відмовляв, наливав по вінця. Його прозорі, вкрай неприємні очі, які не мали кольору, здавалося бачать тебе зсередини, ніби той рентген. Погляд цього бармена пронизував тебе наскрізь. І від цього погляду ставало трохи моторошно... Щохвилини до бару хтось заходив. Дзвіночок над вхідними дверима практично не замовкав. Але, що найдивніше, бар, який був не надто великих розмірів, ніколи не заповнювався вщент. Люди прибували й прибували, а куди вони потім дівалися, залишалося загадкою. І, до того ж, ніхто не звертав на це уваги. Усім було до того байдуже. Люди приходили, пили, а потім просто розчинялися у натовпі таких же невдах. Біля бармена з риб'ячими очима завжди крутився великий чорний пес. Він майже ніколи не виходив з-за барної стійки. Лиш іноді, коли на порозі бару з'являвся хтось, кому тут не місце, пес підбігав до входу, сідав, настовбурчував вуха і сердито гарчав, показуючи величезні, білі ікла. Тоді зайда швиденько тікав, а пес повертався до свого хазяїна. Дзвіночок знову дзекнькнув і до приміщення бару зайшла молода, приваблива дівчина у коротенькому пальто. Вона була злякана, трохи спантеличена і розгублена, на її щоках блищали сльози. Коли дівчина зачинила за собою двері, пес було зібрався вискочити до нової гості, та бармен почухав звіра за вухом і той принишк та довірливо притулився до його ноги. Дівчина роззирнулася, постояла мить і потім повільно, проштовхуючись крізь натовп нетверезих жінок і чоловіків, підійшла до барної стійки. - Подвійний віскі, будь ласка. - різко кинула вона бармену. - А краще, давайте всю пляшку. - Міс, віскі немає. - відповів бармен, хижо усміхаючись. - Тоді бурбону чи джину налийте... - І цього немає. - Та що ж у вас за забігайлівка така... Давайте тоді, що є. - Будь ласка. Бармен узяв склянку, пляшку без етикетки і наповнив її майже по вінця. - І що це за пійло? - дівчина підозріло понюхала мутну рідину, схожу на якийсь дешевий самогон. - А тут більше нічого
