Ночівля в лісі. Все змінилося буквально за одну ніч. Коли сонце ховалося за небокрай, то все було, як і завжди. Ніхто і подумати не міг, що таке може статися! Світанок настав несподівано швидко. Перші промені сонця, що сходить, просто залили все навкруги золотавим сяйвом. І ось тут сталося щось дивне. Звичні кольори кудись зникли, а натомість усе навколо засяяло золотом! Дерева, кущі, трава і все вмить стало жовтим. Відтінки змінювалися від блідого, ледь жовтого до жовто-гарячого, майже помаранчевого. Колись зелене листя виблискувало у променях вранішнього сонця, ніби його хтось спеціально перефарбував у золотий колір. Трава теж перетворилася на якийсь позолочений газон. Челсі Купер втекла від міської суєти подалі в ліс, де на невеличкій галявині і поставила палатку. У цьому невеликому ліску диких звірів не було, тому дівчина сміливо зібралася залишися тут на ночівлю. Звісно, що дев'ятнадцятирічна Челсі пішла в подорож не з порожніми руками. Для самозахисту у неї з собою був невеликий пістолет двадцять другого калібру і газовий балончик. Ще дівчина мала і ніж. Туристу без нього аж ніяк не можна вирушати в мандри. Тому Челсі не надто боялася залишитися в лісі наодинці з природою, бо для непроханих гостей вона мала декілька неприємних сюрпризів.
Прокинувшись на світанку юна туристка спочатку не збагнула, що сталося. Спросоння вона вилізла з палатки і роззирнулася. Сонний мозок зреагував не одразу. А коли до Челсі дійшло, у неї просто відібрало мову і вона заклякла, наче бронзова статуя. Бронзова в прямому сенсі цього слова! І одяг, і шкіра дівчини були бронзовими! А навколо шелестіли золотавим листям золоті дерева, а під ногами ледь помітно шевелелилася під подихом легенького вітру золота трава. Челсі не знала, що їй з усим цим робити і запанікувала. Вона витягла з світло-жовтого рюкзака свій телефон, який був чомусь аж помаранчевим і спробувала подзвонити. На золотому екрані нічого не було видно. Але, скоріше за все, в лісі не було зв'язку. Челсі по пам'яті набрала номер свого брата, але помаранчевий телефон навіть не пискнув. Хвилин десять дівчина приходила до тями. Вона нічого кращого не вигадала, як почати збирати свої речі. Спочатку Челсі склала свою позолочену невеличку палатку. Далі зайнялася рюкзаком. Згадала, що навіть не вмилася і не почистила зуби. Вода, як не дивно, теж відливала золотом. Але Челсі це вже не сильно лякало. Сонце майже повністю виповзло з-за горизонта. Воно було
