помазано, і Хлоя всю ніч працювала майже без відпочинку. Дівчину розбудив настійливий стук у двері. Хлоя, ледь продерши очі, спочатку подумала, що то їй наснилося. Але стук повторився ще раз. Потім ще. І щоразу ставав все сильнішим. Надворі світило обіднє сонце, але вікно було зашторене, тому там панувала приємна напівтемрява. - Та зараз! Хвилинку, я вдягнуся! - хриплуватим після сну голосом сказала Хлоя і сповзла з ліжка. Вона накинула халат і відчинила двері. На порозі стояв якийсь чоловік. На ньому була ковбойська шляпа і він дивився собі під ноги. - Ну, привіт, доню... - зовсім тихо пробурмотів незнаймець і підвів голову. На порозі стояв не хто інший, як шериф Гай Макгрегор. Тільки тепер Хлоя помітила таку знайому бляху на поясі і відсахнулася від чоловіка, ніби то був сам Сатана. Той мовчки зайшов до кімнати і причинив двері. - Що, мала, здивована? Так, бачу, що не чекала зустрічі. Змусила мене витратити стільки часу, доню... А це негарно. Зовсім негарно. Але, дівчино, від шерифа Гая Макрегора мало хто втікав. - шериф криво усміхнувся. - Я тебе так довго шукав! І знайшов... Мовчиш? Запитай мене про щось. Невже тобі не цікаво? - Ні... - тільки і могла сказати Хлоя. - До речі, Еліс тобі передає вітання. - Дякую... - Вітання з пекла, доню... Тієї ночі, коли ти втекла, Еліс вкоротила собі віку, порізала вени. - Макгрегор витримав невелику паузу і продовжив. - Такі справи, мала, такі справи... І за це ти мені тепер винна. Та й не тільки за це. - Я... я не знала! - Звісно ж, не знала. Але це не змінює суті справи. Отже, не будемо витрачати час... Ти його пам'ятаєш? Макгрегор постукав рукою по ременю. - Почую хоч звук - уб'ю, мала хвойдо. Ти зрозуміла? - Макгрегор поглядом показав на револьвер, який висів у нього в кобурі на поясі. - І оком не змигну. Прострелю твою гарну, але дурну голівоньку без жодного докору сумління. Та Хлоя не могла відповісти. Вона дивилася немигаючими очима кудись повз шерифа. Той почав повільно виймати ремінь. Він настільки захопився процесом, що навіть не почув, як відчинилися двері. До шерифа ззаду підійшов якийсь юнак і з усієї сили вдарив його по макітрі бейсбольною бітою. Макгрегор втратив рівновагу і, майже одразу, отримав ще один удар по потилиці, а за ним і ще один. Після цього він рухнув, ніби його скосили серпом. Шляпа відлетіла вбік. На підлозі одразу з'явилася калюжа крові, яка швидко збільшувалася. Кров витікала з розтрощеного
