Думки, вони такі... Вони приходять самі, як непрохані гості, їх не виженеш і вони заповнюють твою свідомість, наче в якусь посудину наливають в'язку, густу рідину. І все, думки керують тобою, твоїм настроєм, твоїми діями... Якщо думки гарні, то це добре, а якщо ні? Як тоді з цим боротися? Та ніяк. Бо коли починаєш пручатися стає ще гірше, а вигнати похмурі думки з голови все одно не вдасться... Вони ж, як той спрут з тисячами холодних, сильних щупалець, який стискає мозок і проникає ними у кожну клітину твого тіла. Нематеріальне керує матеріальним. Думки, вони такі, думки...
