сонце, можна тебе на хвилинку? - Так, детектив, але, якщо тільки на хвилинку. - відповіла рудоволоса і посміхнулася гарною, приємною посмішкою. - Звичайно, мала... А скажи, тобі нічого не здається тут підозрілим? - Що за фамільярність, детективе? - Сандра вдавано образилась. - Тут все підозріле, Персі, абсолютно все... Звіти почитаєш потім сам, там усе буде. - А оце дзеркало? Якесь воно... Навіть не можу сказати, яке... В нього страшно дивитися, ні? - Дзекало, як дзеркало. Ці багатії полюбляють великі дзеркала чомусь. - відповіла рудоволоса і знизала плечима. - Добре, добре... - детектив роззирнувся і підморгнув дівчині. - Ти сьогодні увечері вільна, мала? - Ага... Тільки закінчимо з цією справою, бо шеф мене з'їсть, якщо втечу раніше. - Окей. Тоді набери мене, добре? Сходимо кудись повечеряємо. - Сходимо. Я не проти, Персі, ти ж знаєш... - Сандра нервово провела рукою по нозі. - Агааа... Добре... - пробурчав детектив і почухав підборіддя. - Ладно, біжи, мала, працюй, бо ще влетить від шефа. Сандра легенько вдарила долонею Персіваля трохи нижче спини, підморгнула і пішла геть з кімнати. Персіваль хтивим поглядом провів дівчину. Вони з Сандрою були знайомі вже більше трьох років. Не те, щоб у них були дуже серйозні стосунки, але час від часу вони зустрічалися, ходили в кіно, в кафе, проводили разом вихідні, а ще дружили організмами, так сказати. Персіваль уважно оглянув місце злочину, обійшов майже увесь будинок, хоча це було не так легко, бо будинки мільйонерів зовсім не відрізняються мініатюрністю, і по ходу зробив декілька записів у свій блокнот. Тіло Джона Райса вже забрали для розтину, а от сліди крові так і залишилися на підлозі, на стіні, на речах і на величезному дзеркалі, біля якого і було знайдено труп. Дзеркало... Ні, з цим дзеркалом явно було щось не так, от тільки що саме, Персіваль Фінчлі зрозуміти не міг. Він підійшов до величезного дзеркала ближче, уважно його роздивляючись. Начебто нічого незвичайного, але від нього віяло холодом і страхом. Детектив поклав руку, на якій була вдягнена рукавичка, щоб не залишати відбитків, на дзеркальну поверхню і тут же відсмикнув її. Персіваль начебто засунув руку у холодну, льодяну воду. Холод пронизав все тіло детектива. Він інстинктивно здригнувся. Хоча Персіваль і не був дуже набожною людиною, та зараз чомусь тричі перекрестився і відійшов подалі від цього проклятого дзеркала, яке просто таки випромінювало незрозумілий первісний
