- Ти хто? - спитав Майкл у дівчини, яка сиділа навпроти нього за столиком. - Звідкіля ти взялася?! - Мене звати Смерть... - відповіла чорноволоса, років двадцяти п'яти на вигляд, дуже гарна молода жіночка. - Привіт, Майкл. А я за тобою прийшла, такі справи. - Стоп, стоп, стоп... Як ти сказала тебе звати? Смерть?! А чому не Ісіда, чи Калі?! Ха...- Майкл нервово засміявся і перелякано завертів головою. Бар був порожній, тиша давила на вуха, ні душі, хоча хвилину тому тут грала музика, всі столики були зайняті, а за барною стійкою товпилося ще чоловік двадцять. Стояла гробова тиша. - Це якийсь розиграш? Що це таке!? - Майкл, дорогенький, ти помер... Помер прямо тут, випиваючи віскі і курячи сигару. Не самий поганий варіант, між іншим. Ти дозволиш? - чорноволоса взяла пляшку і пийнула прямо з неї. - Ммм, непогано, дуже непогано... - Секундочку, як помер?! - у Майкла стиснуло у грудях і стало важко дихати. - Слухай, закінчуй всю цю маячню, жіночко! Ти знаєш хто я такий?! - Тихо, тихо... Звичайно ж знаю, Майкле. - дівчина ще раз ковтнула віскі і поставила пляшку на стіл. У неї в руках просто з повітря з'явився невеличкий блокнот. - Тааак, ось де ти, дорогенький. Майкл Норман Леманж, народився 7 квітня 1980 року, о третій годині ранку в роддомі при муніципальній лікарні святої Марії в Сан-Франциско... Ну, і далі все таке, мати, батько, бла-бла-бла... Власник трьох магазинів меблів, успішний бізнесмен, нежонатий... Ага, ось... Помер 16 травня 2015 року о пів на першу ночі... - Та що ж це за... Та я вас зараз!!! - Майкл хотів встати, та не зміг. Його наче паралізувало. - Не може бути... Цього просто не може бути! Голос Майкла став тихим, сльози текли по щокам і він почав розуміти, що це не жарти, що це не гра, а дійсно кінець... Йому стало страшно. - Майкле...Я прийшла до тебе у такому вигляді, щоб твоя остання мить була гарною... Ти був непоганою людиною, тому сприймай це, як подарунок, дорогенький, і не бійся, не треба мене боятися... - дівчина провела рукою по своєму волоссю, кольору антрацитового вугілля і подивилася своїми очима, такими ж чорнющими і величезними, які світилися чорним світлом, хоча це було абсолютно неможливо, прямо в очі Майклу. Вона встала. Маленьке, теж чорне платтячко, сексуально облягало бездоганну фігуру дівчини. Спокусливі груди неспішно підіймалися і опускалися в такт її диханню. - Закрий очі, дорогенький, закрий їх... Майкл без зайвих слів послухав красуню і заплющив очі. Він
