Вона підійшла до краю прірви і зупинилася. Холодний вітер, наче тонкими, гострими льодяними голками наскрізь пронизував усе її тіло. Довге чорне волосся розтріпалося від вітру. Очі дівчини, схожі на два величезних смарагда, дивилися кудись вдалечінь, де сіре і важке, наче ртутне, небо сходилося в одну лінію з таким же сірим, свинцевим морем. Дівчина плакала і сльози текли по її гарному, але дуже змарнілому і засмученому обличчю. Вітер дув так сильно, що тоненьке літнє платтячко дівчини обліпило її струнке юне тіло, виставляючи на показ всі жіночі принади. Десь прогремів грім. Дівчина здригнулася і рішуче витерла кулаком сльози. Вона глянула униз. Там кипіло і бурлило штормове море. Хвилі, з упертістю розлюченого бультер'єра, кидалися на скелю, але з шумом розбивалися об неї, підіймаючи в повітря тисячі і тисячі бризок... Дівчина трохи заспокоїла дихання. Небо попереду неї розрізала яскраво-синя блискавка. Через секунду грянув грім, аж здригнулася земля під ногами, але дівчина цього разу зовсім не злякалася. Сильний порив льодяного вітру, хоча зараз було літо, червень місяць, зірвав з набігаючих на скелю хвиль піну і закрутив її у шаленому вихорі. Дівчина декілька разів вдихнула на повні груди холодне морське повітря, пригладила неслухняне волосся і мовчки зробила крок вперед...
Вона летіла униз, закривши очі, і чомусь усміхалася. Дівчина навіть подумати не могла, що стрибок у прірву, де її чекало ревуче штормове пекло, розтягнеться так надовго. В якийсь момент їй взагалі здалося, що час просто зупинився. Ось уже дівчина відчула на своєму обличчі подих буремного моря. Солоні холодні краплі впилися в щоки, як безжальні бджолині жала. Хижа, голодна морська безодня вже розкрила свою жахливу бездонну пащу і була готова поглинути маленьке, тендітне, безсиле дівоче тільце. Ще мить і все, кінець... Але трапилось щось незрозуміле. Тіло дівчини завмерло в декількох метрах від води і якась незрозуміла надприродна сила огорнула його теплим м'яким покривалом, наче закрутивши в кокон. Дівчина розплющила очі. Вона нічого не розуміла. Це її налякало. Повільно, дуже повільно тіло дівчини щось неймовірно сильне підняло в повітря. Дівчина не могла кричати, хоча і хотілося, її груди здавило так, що навіть дихати було боляче. Вона намірилась звести рахунки з життям, а тут таке... В цей час знову вдарила блискавка. Все навкруги освітилося яскравим фіолетовим сяйвом. По тілу дівчини пройшов електричний струм і вона втратила свідомість. Дівчина
