Пітер, як завжди, вийшов зранку зі свого будинку і звичним маршрутом попрямував до офісу, де працював останні п'ять років. Йшов сніжок, вкриваючи тротуари і дороги білим, пухким покривалом. Сьогодні на календарі було 31 грудня, наближався Новий Рік, останній день року і останній робочий день року, що минав. В такі дні працювати, звичайно ж, не дуже хочеться, але треба. Хоча роботою це назвати теж важко. Всі всіх поздоровляють, шуткують, сміються... Коли годинник показав сімнадцять годин, всі дружно покинули свої робочі місця і, розбившись на компанії, розійшлися по найближчим кафе і барам. Закінчивши відзначати з друзями по роботі кінець року, Пітер пішов додому. Він завжди заглядував у свою поштову скриньку, це стало вже звичкою. От і зараз, майже автоматично, Пітер відчинив дверцята скриньки. Перед Різдвом і Новим Роком там завжди було повно різноманітних буклетів і рекламок, якихось запрошень і купонів на скидку. Зазвичай Пітер не звартав не цей непотріб уваги і викидав геть. Листи йому приходили рідко, та і ті від банків і різних компаній з рахунками. Увагу Пітера привернув білий конверт, який лежав під усіма різнокольоровими рекламками у самому низу. Він дістав цей конверт і уважно роздивився. На конверті було написано лише одно слово: "Пітеру". Конверт мав невеличкий розмір і приємно пахнув ваніллю. Пітеру стало цікаво. Він поклав листа у кишеню пальто і піднявся у свою квартиру на сьомому поверсі. Коли Пітер перевдягнувся, умився, заварив чаю і увімкнув телевізор, ліниво розвалившись у креслі, він згадав про таємничий конверт. Прийшлося встати і принести його. Знову сівши у крісло, Пітер акуратно його відкрив і побачив невеликий листок цупкого паперу, трохи більший за візитівку, на якому акуратним почерком було написано "Піца". Дуже сильно запахло ваніллю. Пітер повертів в руках конверт і папірець з написом, понюхав, хмикнув і кинув на журнальний столик, який стояв біля крісла. Якийсь жарт, чи хтось просто помилився, мабуть. До Нового Року залишилося майже дві години. Пітер в цьому році не захотів нікуди йти, хоча запрошень було вдосталь, а вирішив просто посидіти перед телевізором з бокалом коньяку, без всієї цієї новорічної суєти, тихо і спокійно подивитися якусь гарну комедію і потім гарно виспатися першого січня. Чому? Та просто так захотілося, от і все. Годинник показував п'ятнадцять хвилин на десяту ранку, як у двері подзвонили. Пітер прокинувся, накинув халат, сердито вилаявся про
