Буджумкер прокинувся. Стояла глупа ніч, небо було затягнуте низькими, свинцевими хмарами і накрапав мілкий, противний дощ. Він жив у цьому болоті вже п'яту сотню років, йому тут подобалося і міняти його на інше місце проживання йому не хотілося. Буджумкер сонно позіхнув. З його смердючої, жахливої пащі вирвалися білі клуби пари. Похолодало. Скоро вже зима і Буджумкер впаде в сплячку аж до травня місяця, поки його рідне болото капітально не прогріється. Він покрутив головою в різні боки, уважно роззирнувся. Його розкосі зелені очі світилися в цій суцільній нічній пітьмі, немов ліхтарі залізничного семафора. Нікого не видно і не чутно. Тільки болото час від часу видавало незрозумілі завиваюче-булькаючі звуки. Нудно. Буджумкер знову позіхнув. Йому хотілося їсти. Голод - не тітка, потрібно було терміново що-небудь закинути в шлунок, але що?! П'явки вже приїлися так, що у нього від них жахлива печія. Жаб потрібно шукати, а лінь. Та й набридли теж вже порядком. Всілякі личинки і жуки, це, взагалі, делікатес, їх потрібно шукати тільки вдень. Болотні птахи на зиму відлетіли до місць, де потепліше. Вужі, змії та ящірки поховалися до весни. Вибір зовсім невеликий. Ліс далеко, теж не варіант. Та й зловити там когось Буджумкеру було дуже важко, з його комплекцією сильно не розженешся. Колись, років двісті- триста тому, він міг і за зайцем поганятися, і оленя піймати, але зараз насилу ловив вужа, пропливаючого в метрі від нього. А що ж буде далі? Про це Буджумкер не хотів думати, бо такі думки вганяли старого демона в депресію, чого він страшенно не любив. Так хто ж такий цей Буджумкер? Ооо, це дуже цікаве створіння, скажу я вам, і далеко не боже. Хоча, хто його знає... Близько п'яти сотень років тому, в цьому загубленому серед непрохідних лісів болоті, спливло яйце. Так, саме спливло, звідкілясь із темних, загадкових глибин цієї лісової трясовини. Яйце було розміром з теля, ніяк не менше, зелено-коричневого кольору, в незрозумілих бурих плямах, ще й страшенно смерділо сірководнем, якого в цьому болоті вистачало з надлишком. Це все відбулося влітку, якраз стояла аномальна спека, що для яйця, напевно, виявилося дуже в тему. Так воно просто пролежало кілька днів, а потім з нього вилупилося ЩОСЬ. Це ЩОСЬ з першого погляду справляло дивне і неоднозначне враження. На вигляд воно було шалено миле, хоч і страшенно потворне, якось так, повний оксюморон, коротше кажучи. Описати це ЩОСЬ у двох словах теж
