Осінь прийшла якось не дуже помітно. Вдень все так же тепло, сонце аж припікає. От тільки день став явно коротшим, а ночі вже холодні. А ще чомусь постійно хочеться спать! Навіть вдень! Ну, то таке... Не люблю я осінь. Вересень ще так, терпимо, але далі... Далі, це жовтень і листопад, з дощами, з туманами, з постійною сирістю і мрачняком за вікном. День ще не вспів початися, як уже настає вечір, швидко перетікаючи у ніч, довгу і холодну. Дерева стоять чорні і голі, схожі на якихось монстрів, з яких зняли одежу, а вони сердяться, шатаються під поривами вітру, шумлять голими кінцівками, але нічого зробить не можуть. Саме більше не люблю мілкий дощ із вітром, коли холодні краплі впиваються в обличчя, наче бите скло. Жах... А під ногами теж мокро, калюжі скрізь, грязюка... З дому виходити не хочеться взагалі, чай і кава п'ється літрами і хочеться жити в сауні, або у гарячій ванні. А ще в таку мерзопакостну погоду дуже в тему випити глінтвейну! О, це така гарна штука, ммм... Коротше кажучи, не люблю я осінь, а глінтвейн люблю. І сауну люблю... А ще з дитинства мрію про будиночок з каміном, щоб всередені все деревом оздоблено було і щоб довгими, холодними, осінніми вечорами сидіти перед каміном, слухати, як тріщать сухі дрова, дивитися на танцюючі язики вогню, пити вино або глінтвейн, читати якусь цікаву книжку, погладжуючи мурчащого кота... Але зараз ще вересень, ще вдень тепло, навіть жарко на сонці і літають мухи, комарі, метелики, потихеньку жовтіє і опадає листя, а в садку цвітуть осінні квіти...
