Настав ранок п'ятниці. Імператор прокинувся, як завжди, о восьмій годині ранку і погладив по ніжній, пружній попі жінку, котра спала разом з ним у ліжку. Хижа посмішка імператора раптом змінилася на гримасу подиву. Щось було не так. Він опустив очі і побачив дивну річ: його "достоінство" мирно спало проміж ніг... Не може такого бути! Що за...?! У цей момент прокинулася й жінка. Вона граційно потяглася, як сонна кішка, і промучала: "Доброє утро, мой повєлітєль..." - Нічєго оно нє доброє! - рявкнув Тін Пу і зіскочив з величезного ліжка, наче його щось вкусило. - Пойду дєлами займусь... Цей прикрий випадок неабияк занепокоїв великого імператора. В свої шість десятків років він ніколи не скаржився на своє чоловіче здоров'я, а тут отаке непорозуміння трапилося. Тін Пу не вірив у різні прикмети, але сьогодні була п'ятниця, 13-те... Свою законну жінку правитель недавно вигнав геть, бо вона була вже стара і негарна, а її місце зайняла молода На Алі - улюблена коханка імператора. Коханок у Тін Пу було безліч, але для душі він обрав собі тільки одну - колишню гімнасточку На Алі. Ооо, що вони виробляли з нею у кращі часи! Але то було колись, а сьогодні все різко змінилося... Диктатор не знаходив собі місця! Він негайно визвав до себе всіх "свєтіл" медицини, здав кучу аналізів і тепер чекав результату. Результат не забарився: всі, як один, констатували хімічну кастрацію... Це була катастрофа для непереможного імператора! Але ж як і, головне, хто міг таке зробити з ним, з "вєлікім і ужасним"!? І тут диктатор згадав, що буквально на днях він проходив сеанс оздоровлення. Окрім омолоджувальних уколів йому ставили крапельницю, робили голковколювання, а отже елементарно могли ввести якусь отруту в організм. І як же він міг таке допустити!? Смерть зрадникам, всіх розстріляти, сьогодні ж!!! Крик, схожий на рев дикого звіра, перелякав всю свиту імператора. Тін Пу в гніві бив посуд, кидався речами, трощив дорогущі меблі... Після декількох годин безумства диктатор зачинився в своїх хоромах і впав у страшну депресію... Імператор глушив старезний віскі з ранку до ночі, спав, а потім знову пив, пив і пив... Їжу йому ставили під двері і тікали, бо ніхто не хотів втрапити під гарячу руку здичавілому від злості імператору. Дні йшли за днями, минали тижні, а ніхто не міг знайти відповіді, як допомогти тирану-імпотенту. Тільки вірна своєму хазяїну На Алі не здавалася. Вона не вилазила з інтернету
